Украина переживает трагическую дату – 30 лет со дня Чернобыльской трагедии. Никто 30 лет назад не мог предположить, какие последствия нашей стране принесет «мирный атом». Именно тогда жизнь украинцев разделилась на «до» и «после». Тогда, после взрыва на Чернобыльской атомной станции, в Украине появились переселенцы, а лексикон пополнился такими страшными понятиями как рак, генетическая мутация, детская онкология. Чернобыль - это не где-то там, далеко. Чернобыль - это здесь и сейчас.(с)

Його життя було як феєрверк– красиве і коротке. Доля  відміряла Колі Прохорову 24 роки…

Звичайний сільський хлопець, випускник Любимівської ЗОШ І-ІІІ ст., з 2005 по 2008 рік навчався у Михайлівському ВПУ №52 і отримав диплом за професією “Тракторист–машиніст,  слюсар–ремонтник. Водій автомобіля категорії “В,С”, пройшов строкову службу у Львівській області у військах протиповітряної оборони.

Все було у цього хлопця! Мрія,  кохання, родина.

Йому б хліб вирощувати, донечку виховувати, любов‘ю ніжити кохану дружину, приносити радість своїм щастям матері – не судилося!

2 квітня 2014 року… перша хвиля мобілізації… Микола Прохоров у лавах 93 мобілізованого батальйону м. Дніпропетровська.

Події АТО на устах, в серцях і душах кожного українця. Нам болить, а найбільше болить тим, чиї діти, чоловіки, внуки стали учасниками антитерористичної операції.

Коля Прохоров не зміг не піти, не такий він був…

Такі слова звучали на адресу ветеранів 07 травня на військово-братському меморіалі поблизу с. Чапаєвка під час мітинг-реквієм, присвячений 70-річниці Перемоги у Другій світовій війні «Не погасити пам’яті вогонь».

З вітальними словами до учасників мітингу звернулися голова райдержадміністрації Гурам Джіоєв, голова районної ради Леонід Стольніков, заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації Едуард Гугнін, воєнний комісар Токмацького об’єднаного міського військового комісаріату  Вадим Вітер, голова районної організації ветеранів України Юрій Наконечний. Кожен з них подякував ветеранам за визволення країни від німецько-фашистських загарбників та побажали їм довгих років життя, здоров’я, любові і поваги від близьких та співвітчизників. У своїх промовах вони підкреслили, що сьогодні для нас велика честь довести, що ми гідні нащадки ветеранів, що подарували нам мир, який наразі ми повинні відстояти. Свій зворушливий виступ очільник району Гурам Джіоєв завершив словами «Слава Україні!», «Героям слава!», які під оплески підхопили гості свята, серед яких були заступник Токмацького міського голови Андрій Мамчак, Молочанський міський голова Володимир Вольвач, помічник народного депутата України Сергія Валентірова Володимир Чепурний, депутати облради Людмила Любім та Олег Суржан, учасники АТО Руслан Козлов (м. Молочанськ), Євген Пуцько (с. Трудове) та Денис Солом’яний (с. Кохане), благочинний церковного Токмацького округу, настоятель Свято-Успенського храму М. Ронжин та намісник чоловічого Свято-Нікольського монастиря УПЦ КП, ієромонах Пахомій, ветерани, учнівська молодь та громадськість району.

24 квітня зупинилося серце прекрасної людини, колеги, вчителя початкових класів Тетяни Антонівни Жиронкіної.

Осиротіли батьки, сім’я померлої, учні та рідна школа, але ми  пам’ятатимемо Тетяну Антонівну…

Першого вересня галасливим струмочком збігається до Михайлівської середньої школи № 2 дітвора. Йдуть поважно первачки з пишними букетами, де на порозі школи зустрічає їх усміхнена вчителька - Тетяна Антонівна Жиронкіна. Зустрічає своїх майбутніх учнів, щоб навчати їх азам науки протягом трьох років. А ось із букетиками айстр, галасливою зграйкою вбігаються колишні учні, бо сьогодні не лише свято першого дзвоника, а ще й день народження Тетяни Антонівни.

Минув рік з тих пір, як пішла з життя неординарна людина – Микола Архипович Шаламов. Наш дорогий директор, товариш, учитель…

М.А. Шаламов – Людина з великої букви. Він був об’єктивним, чесним і надзвичайно щирим з усіма, з ким спілкувався. Коли я заходила до нього в особистих справах, він завжди зустрічав душевно, з приємною, доброзичливою посмішкою на вустах.

Вдивіться уважно в це обличчя на фото. Гадаю, кожен зрозуміє, що Микола Архипович справді був саме таким, як говорю. І хочу підкреслити, що в своєму житті кращої людини, ніж він, я не зустрічала. З ним надзвичайно легко було спілкуватися, причому на будь-яку тему. А тепер душа моя сильно болить, розривається  на шматки, бо мені так його не вистачає…

Я втратила дорогу для мене, рідну людину. І неначе осиротіла. Немає більше щирого друга, порадника, помічника. Адже Микола Архипович дбав не тільки про врожай на власних полях – він турбувався й про мої посіви. Завжди приїздив, щось підказував, допомагав. І морально, і матеріально.

Його поради були вчасні й слушні. І незважаючи на те, що старша за Миколу Архиповича, ставилася до нього, як до брата, бо був мудрішим, розумнішим, розважливішим.

Біль утрати ліг на плечі як рідних, так і близьких Миколі Архиповичу людей. І в першу чергу його дружини, Галини Вікторівни. Та вона тримається й гідно продовжує справи чоловіка. І так само, як і Микола Архипович, допомагає  мені. За що їй велика подяка.

А М.А. Шаламову нехай пухом стане рідна земля, яку він обробляв упродовж багатьох років і так сильно любив. Вічна йому пам’ять і спокій!

Н.А. ХАНІНА,

голова фермерського

господарства «Лебідь».

Почти три десятка лет назад весь мир вздрогнул от страшной аварии, которая произошла на атомной электростанции в Украинском городе Чернобыль. 26 апреля, каждый год мы вспоминаем этот день, с которым связаны боль, страх, трагедия миллионов людей. Случившаяся катастрофа нанесла большой вред не только здоровью населения, а и окружающей среде.

В этот день нельзя забывать об отчаянных и храбрых подвигах ликвидаторов этой страшной аварии. Около 600 тысяч человек приняли участие в спасательных и восстановительных работах. Они боролись за жизнь каждого, покладая все свои силы, расчищая завалы и занимаясь сооружением «саркофага» над разрушенным реактором.

Этот горький опыт обязательно должен стать уроком для следующих поколений и помочь им построить надежные безопасные отношения с мирным атомом, энергию которого человек поставил себе на службу. Потому что за атомной энергетикой – будущее. Так пусть же подобные трагедии никогда не повторятся снова!

Депутатская группа Запорожского областного совета «Громада» присоединяется ко дню памяти погибших в радиационных авариях и катастрофах. Низкий поклон всем ликвидаторам последствий аварий на Чернобыльской АЭС и вечная память погибшим.  Мы перед Вами в неоплатном долгу!

З того жахливого, трагічного дня, коли ми втратили дорогу нам людину, керівника підприємства Миколу Архиповича Шаламова.

Ця новина обірвала нам серця. Колектив довго не міг повірити в те, що не побачить і не почує його. Хто підкаже?.. Хто підтримає?.. Як ми будемо без нього?.. Лунали ці питання у кожного працівника в серці. А відповіді не було... Ми втратили не тільки керівника, але й справжнього друга і наставника.

Микола Архипович був доброю, чуйною, відвертою, порядною людиною. «Людина слова і діла» - ці слова можна було накреслити як девіз його життя. Ще дуже багато можна казати, але зміст один - його немає з нами. І сьогодні, працюючи, ми кожну хвилину замислюємось, а що сказав би Шеф, як би він оцінив ту чи іншу ситуацію. Ми живемо та діємо так, як він нас навчив: працювати віддано, любити своє підприємство, свій коллектив, свій край, свою Батьківщину та цінувати землю, на якій працюємо. Мабуть, завдяки настановам Миколи Архиповича коллектив підприємства зміг вистояти та зберегти справу всьго його життя. Адже подальша злагоджена робота коллективу і є найкраща пам’ять про Миколу Архиповича Шаламова.

Нехай Господь дарує йому Царство небесне, а в серцях людей вічну пам’ять!

Колектив АТ «Михайлівський райагропостач», ДСГП

«Агроцентр».

Рік тому, 29 квітня, передчасно обірвалося життя прекрасної людини, директора АТ «Михайлівський райагропостач» Миколи Архиповича Шаламова. Ця сумна звістка і досі відгукується в серці кожного, хто його знав, пекучим болем, бо Микола Архипович належав до когорти людей непересічних... Його невтомної енергії вистачало на все: 26 років очолював одне з найбільших сільгосппідприємств району, обирався депутатом районної ради  та двічі – обласної,  був керівником Михайлівської районної організації «Роботодавці Михайлівщини», засновником  благодійного фонду «За розвиток Михайлівщини», тісно співпрацював з районною організацією ветеранів України, школами, територіальним медичним об’єднанням, керівниками підприємств, установ та організацій, надавав всебічну допомогу у вирішенні соціально-економічних питань Михайлівського району та особистих проблем його звичайних мешканців.

У суботу, 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталась аварія, але перше офіційне повідомлення про неї пролунало аж у понеділок, 28 квітня, ввечері з вуст диктора програми «Время».  Звучало воно так: «На Чорнобильській АЕС відбулась аварія, пошкоджений один з атомних реакторів. Ведуться заходи з ліквідації аварії: постраждалим надається допомога, створена державна комісія». Все… Жодного слова про шкідливість радіації та небезпеку, що підстерігає громадян країни. Не було ніяких офіційних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного опромінення. Дорослі, нічого не підозрюючи, продовжували займатись своїми буденними справами, діти грались на вулиці, отримуючи в цей час перевищену в рази допустимої норми дозу радіації…   

У вівторок, 20 січня, у холі Новоданилівської сільської ради відбулося відкриття куточку пам’яті загиблого у зоні проведення антитерористичної операції нашого земляка, мешканця села Ганнівка Євгена Іванова.