До того ж, деякі квартири незаселені. Приміром, є така в нашому під’їзді. Вона належить Мелітопольському м’ясокомбінату. Зараз там ніхто не живе, але ж жили! То хоча б інколи керівництво комбінату виділяло кошти на ремонт під’їзду.

Ми, жильці, складали гроші, щоб зробити хоча б елементарний косметичний ремонт. Керувала процесом Галина Володимирівна Кіліпченко. Знайшла жінку, котра поштукатурила та побілила стіни. А фарбувала Галина Володимирівна сама. Така молодець! Тепер у нашому під’їзді, як кажуть, неначе в церкві. Краса!

А Григорій Миколайович Малик з другого під’їзду організував чоловіків, які пофарбували паркан навколо нашого двору. Той паркан досить довгий і давно був нефарбований.

Дівчата (та ж Г.В. Кіліпченко та Раїса Олексіївна Малик) розбили чудові квітники і доглядають їх. Яких тільки квітів там немає! Тож тепер і під’їзди, і подвір’я в нас – замилуєшся.

Хочу щиро подякувати своїм сусідам за небайдужість до нашого спільного дому, за те, що вони – справжні господарі й господині, котрі дбають про оселю.

Вдячна я й нашому комунгоспові, який хоч і з третьої спроби, а таки відремонтував каналізацію. Бо через її несправність влітку в спеку неможливо було всидіти на лавиці на подвір’ї – запах жахливий. Тепер же в нас кругом лад, все навколо наче всміхається.

Галина МОЙСЕЄНКО,
смт Михайлівка

За матеріалами газети «Михайлівські новини»