З БАТЬКІВЩИНОЮ В СЕРЦІ

Среда, 06 Май 2015 04:34
Оцените материал
(1 Голосовать)

Напередодні Дня Перемоги неможливо не згадати людей, які боролись та відстоювали наше майбутнє, – ветеранів. Таких людей у нашому районі залишилось всього двадцять сім.

Василь Михайлович Лебедка один з них. Народився він 22 вересня 1923 року у Сумській області. Переїхала родина на Михайлівщину у 1933 році. Дядько хлопця Степан Лебедка був головою місцевого колгоспу, жителі поважали його за працьовитість та відданість своїй справі, – пригадує ветеран. Натхненний таким прикладом Василь з десяти років почав працювати  – допомагав доглядати за кіньми. А у віці сімнадцяти років пішов захищати рідну землю від німецько-фашистських загарбників. На фронт у травні 1941 року пішли разом з товаришем. Навчання молоді бійці проходили на Кавказі, а вже у вересні того ж року Василь Михайлович був зачислений до чотириста п’ятдесят восьмої окремої розвідувальної мотострілкової роти.

У 1942-му, коли захищали територію Криму, поблизу Керчі, молодий боєць разом з декількома побратимами потрапив у полон. Страшні події того дня затаврувались у пам’яті Василя Михайловича назавжди. Коли він та ще кілька солдат повертались з розвідки на територію, де дислокувалась їх група, ворог почав активний наступ. Як розповідає ветеран, сили були дуже нерівні, – німці мали на озброєнні танки і літаки, а у них були лише гвинтівки. Більшість побратимів вже були вбиті. Ті, хто вижив, були взяті у полон та потрапили до концтабору. 

Ув’язненим Василь був з 1942 по 1945 рік. Спочатку працював на шахті, потім в місті Плеттенберг на заводі. Три рази солдат намагався втекти з полону та марно. За кожну таку спробу був дуже жорстоко покараний. Василь Михайлович пригадує страшне, нелюдське, навіть звіряче ставлення до полонених. Били за будь-якої нагоди. Дуже багато наших солдат в таких умовах не вижили.

Після звільнення Василь пройшов державну перевірку та поїхав за направленням працювати до Тули. Робота була важкою – на шахті, весь час під землею, так тривало двадцять вісім років. Та були і приємні спогади з того часу – Василь Михайлович зустрів там своє кохання. Лідія теж працювала на шахті і у 1946 році вони одружились і прожили разом п’ятдесят п’ять довгих та щасливих років. До Михайлівки ветеран разом з дружиною та дітьми переїхав у 1975 році, купив та облаштував будинок. Він і зараз живе в ньому разом з онукою Оленою, зятем Сергієм та праонуком Дмитром. Вітаємо Василя Михайловича зі святом Перемоги та бажаємо йому сил та наснаги.   

Не можна не згадати й всіх інших героїв війни, що живуть у нашому районі, - це М.У. Карплюк, І.Л. Долгошея, К.Ф. Диріна, О.П. Ліповий, І.А. Міюц, Т.П. Мироненко, М.Л. Мусієнко, О.М. Рагрін, М.О. Смьордова, В.С. Сіріньок, О.Н. Чуканова, Г.Є. Шепотько, М.П. Шокарєв, Л.Ф. Холостий, І.І. Осмаковський, Я.І. Крамаренко, Г.І. Єфименко, А.М. Сисюк, І.А. Проц, В.В. Югаєв, А.К. Чернишук, В.Ф. Баланда, В.М. Дяченко, І.К. Ананіч, І.І. Притула, О.І. Маринчук. Шановні ветерани, залишайтесь завжди такими ж незламними, сильними духом та відданими патріотами рідного краю. Бажаємо Вам здоров’я, натхнення у будь-якій справі та довголіття.  

Катерина ВОЛГІНА.
Прочитано 1094 раз Последнее изменение Четверг, 07 Май 2015 05:42
Теги
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
Наверх