24 квітня зупинилося серце прекрасної людини, колеги, вчителя початкових класів Тетяни Антонівни Жиронкіної.

Осиротіли батьки, сім’я померлої, учні та рідна школа, але ми  пам’ятатимемо Тетяну Антонівну…

Першого вересня галасливим струмочком збігається до Михайлівської середньої школи № 2 дітвора. Йдуть поважно первачки з пишними букетами, де на порозі школи зустрічає їх усміхнена вчителька - Тетяна Антонівна Жиронкіна. Зустрічає своїх майбутніх учнів, щоб навчати їх азам науки протягом трьох років. А ось із букетиками айстр, галасливою зграйкою вбігаються колишні учні, бо сьогодні не лише свято першого дзвоника, а ще й день народження Тетяни Антонівни.

Минув рік з тих пір, як пішла з життя неординарна людина – Микола Архипович Шаламов. Наш дорогий директор, товариш, учитель…

М.А. Шаламов – Людина з великої букви. Він був об’єктивним, чесним і надзвичайно щирим з усіма, з ким спілкувався. Коли я заходила до нього в особистих справах, він завжди зустрічав душевно, з приємною, доброзичливою посмішкою на вустах.

Вдивіться уважно в це обличчя на фото. Гадаю, кожен зрозуміє, що Микола Архипович справді був саме таким, як говорю. І хочу підкреслити, що в своєму житті кращої людини, ніж він, я не зустрічала. З ним надзвичайно легко було спілкуватися, причому на будь-яку тему. А тепер душа моя сильно болить, розривається  на шматки, бо мені так його не вистачає…

Я втратила дорогу для мене, рідну людину. І неначе осиротіла. Немає більше щирого друга, порадника, помічника. Адже Микола Архипович дбав не тільки про врожай на власних полях – він турбувався й про мої посіви. Завжди приїздив, щось підказував, допомагав. І морально, і матеріально.

Його поради були вчасні й слушні. І незважаючи на те, що старша за Миколу Архиповича, ставилася до нього, як до брата, бо був мудрішим, розумнішим, розважливішим.

Біль утрати ліг на плечі як рідних, так і близьких Миколі Архиповичу людей. І в першу чергу його дружини, Галини Вікторівни. Та вона тримається й гідно продовжує справи чоловіка. І так само, як і Микола Архипович, допомагає  мені. За що їй велика подяка.

А М.А. Шаламову нехай пухом стане рідна земля, яку він обробляв упродовж багатьох років і так сильно любив. Вічна йому пам’ять і спокій!

Н.А. ХАНІНА,

голова фермерського

господарства «Лебідь».

Наше життя сповнене несподіваними поворотами, воно не стоїть на місці, ми ніколи не знаємо що нам готує новий день, кожна мить може стати переворотною як на краще, так і навпаки, тож треба цінувати кожну хвилину свого життя, проживати кожен день як останній, цінувати дорогих для тебе людей.

На нашому життєвому шляху зустрічаються різні люди, деякі з них залишаються назавжди у нашому серці.

Майже вісім років вокальний ансамбль «Берегиня» живе творчим життям Плодородненського  сільського будинку культури. Тут під  час багатьох нескінченних  репетицій  народжуються цікаві номери, які радують наших глядачів. Всі жінки  працюють  у різних сферах, кожна з них має своє  уподобання - вишивають, шиють, вирощують квіти, кожна із них - добра господиня, але їх всіх об’єднала любов до пісні. Вони весь свій вільний час присвячують творчості. Напередодні свята трудящих  хочу привітати свій колектив «Берегиня», а також жителів району. Побажати наснаги, оптимізму, щастя, здоров’я, натхнення, творчої праці, миру, добробуту у Ваших оселях!

(НА ФОТО: КОЛЕКТИВ «БЕРЕГИНЯ» ПІД ЧАС СВЯТА 1 КВІТНЯ).

А. Бурико,

керівник вокального

 ансамблю «Берегиня».

З того жахливого, трагічного дня, коли ми втратили дорогу нам людину, керівника підприємства Миколу Архиповича Шаламова.

Ця новина обірвала нам серця. Колектив довго не міг повірити в те, що не побачить і не почує його. Хто підкаже?.. Хто підтримає?.. Як ми будемо без нього?.. Лунали ці питання у кожного працівника в серці. А відповіді не було... Ми втратили не тільки керівника, але й справжнього друга і наставника.

Микола Архипович був доброю, чуйною, відвертою, порядною людиною. «Людина слова і діла» - ці слова можна було накреслити як девіз його життя. Ще дуже багато можна казати, але зміст один - його немає з нами. І сьогодні, працюючи, ми кожну хвилину замислюємось, а що сказав би Шеф, як би він оцінив ту чи іншу ситуацію. Ми живемо та діємо так, як він нас навчив: працювати віддано, любити своє підприємство, свій коллектив, свій край, свою Батьківщину та цінувати землю, на якій працюємо. Мабуть, завдяки настановам Миколи Архиповича коллектив підприємства зміг вистояти та зберегти справу всьго його життя. Адже подальша злагоджена робота коллективу і є найкраща пам’ять про Миколу Архиповича Шаламова.

Нехай Господь дарує йому Царство небесне, а в серцях людей вічну пам’ять!

Колектив АТ «Михайлівський райагропостач», ДСГП

«Агроцентр».

Рік тому, 29 квітня, передчасно обірвалося життя прекрасної людини, директора АТ «Михайлівський райагропостач» Миколи Архиповича Шаламова. Ця сумна звістка і досі відгукується в серці кожного, хто його знав, пекучим болем, бо Микола Архипович належав до когорти людей непересічних... Його невтомної енергії вистачало на все: 26 років очолював одне з найбільших сільгосппідприємств району, обирався депутатом районної ради  та двічі – обласної,  був керівником Михайлівської районної організації «Роботодавці Михайлівщини», засновником  благодійного фонду «За розвиток Михайлівщини», тісно співпрацював з районною організацією ветеранів України, школами, територіальним медичним об’єднанням, керівниками підприємств, установ та організацій, надавав всебічну допомогу у вирішенні соціально-економічних питань Михайлівського району та особистих проблем його звичайних мешканців.

22 квітня 2015 року минає 17 річниця відтоді, коли на виконання забов’язань, прийнятих Україною при вступі до Ради Європи, було утворено Державний департамент України з питань виконання покарань як центральний орган виконавчої влади, на який покладено функції щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, який, в свою чергу, Указом Президента України від 09.12.2010 року реорганізовано у Державну пенітенціарну службу України.

Створення такого самостійного органу державної влади було однією з вимог європейського суспільства на шляху до приведення законодавства нашої держави до міжнародних норм і стандартів та зміни підходів у діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України зокрема.

Отже, ще у той час ми обрали вектор розвитку, орієнтовний на повагу до людської честі та гідності, безперечне виконання законів та забезпечення суспільного спокою в державі. Демократичні перетворення, що відбуваються у вітчизняній пенітенціарній системі, скеровані на гуманне ставлення до особи, яка хоча й схибила на власному життєвому шляху, але залишається громадянином своєї країни.

Законом, добром і милосердям протягом тривалого часу колектив Михайлівського районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, який складається із трьох офіцерів, в нашому регіоні представляє Державну пенітенціарну службу України в Запорізькій області служить в ім’я Справедливості, Верховенства Права й України. А також головною метою нашої роботи є повернення у суспільство осіб, які відступилися від закону та яким держава надала шанс, перебуваючи на волі, довести своє виправлення.

Незважаючи на всі труднощі, перипетії долі та події, які відбуваються нині в нашій державі, ми своїм невеликим колективом і надалі з честю та гідністю будемо виконувати свій суспільно важливий обов’язок. 

В. Барахта,

старший інспектор Василівського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області,

майор внутрішньої служби.

У суботу, 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталась аварія, але перше офіційне повідомлення про неї пролунало аж у понеділок, 28 квітня, ввечері з вуст диктора програми «Время».  Звучало воно так: «На Чорнобильській АЕС відбулась аварія, пошкоджений один з атомних реакторів. Ведуться заходи з ліквідації аварії: постраждалим надається допомога, створена державна комісія». Все… Жодного слова про шкідливість радіації та небезпеку, що підстерігає громадян країни. Не було ніяких офіційних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного опромінення. Дорослі, нічого не підозрюючи, продовжували займатись своїми буденними справами, діти грались на вулиці, отримуючи в цей час перевищену в рази допустимої норми дозу радіації…   

З народженням кожна людина отримує родину і Батьківщину – невід’ємну частину усього життя, де їй тепло і затишно, де її люблять і оберігають. А що ж оберігає нас,  українців? Які обереги маємо ми? Не кожен дорослий може дати відповідь на ці запитання. А ось вихованці старшої групи «Капітошки» і самі дізналися про них, і батьків своїх ознайомили на чудовому родинному святі «Подорож до оберегової країни», яке нещодавно відбулося у Пришибському ДНЗ «Сонечко». Підготувати цей захід для батьків допомогли дітям їхні вихователі І.В. Чернишова, Я.Ю. Павлова та музичний керівник К.О. Григорян.

Недаремно великий Гете вважав, що тих, у кого вчимося ми, правильно називати вчителями нашими, але не всяк, хто вчить нас, заслуговує це ім’я. Учитель… Вихователь… Це не просто професія, це – покликання, спосіб життя, навіть спосіб мислення. Ці слова до кінця зрозуміє лише педагог, який все своє життя присвятив вихованню дітей. Саме таким педагогом є завідувач КЗ ДНЗ №2 «Теремок» Валентина Іванівна Стрюк.