З цією людиною приємно розмовляти завжди, здається, він ніколи не буває роздратованим, непривітним або, не дай Боже, злим, його невидима аура – суцільний позитив, який сприятливо впливає на оточуючих.

В той же час – він вимогливий, принциповий керівник, якого поважають і люблять підлеглі. Якщо когось критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності у роботі, точності й охайності. Не будемо втомлювати читача і мучити здогадками: «Про кого мова? Хто ця людина?»

Когда мы слышим, как люди, которые ушли на пенсию, с нотками обиды в голосе говорят: “Вот ушел и все, про меня забыли,” повздыхаешь, да и всё. Ведь это тебя не касается. Пока…  Но только сам оказываешься на их месте,  в таком же положении, сразу понимаешь, что очутился за бортом жизни, не у дел. Кто-то смирился, но многих это новое положение не устраивает, они начинают искать общение с такими же коллегами-пенсионерами.

У відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 29.06.99 № 1159 «Про підготовку фахівців для роботи в сільській місцевості» та квотою прийому на 2015 рік у Михайлівському районі було видано п’ять цільових направлень для вступу до вищих навчальних закладів.

Шановні лікарі, медсестри, санітарки та ветерани медичної служби!

Висловлюємо  найтепліші слова вдячності всім представникам найгуманнішої у світі професії!

Роль медичного працівника  у нашому суспільстві завжди булла і буде важливою і необхідною. Кожний лікар розуміє: здоров’я суспільства залежить від професійності, порядності і душевної доброти .

Від усього серця вітаємо Вас з професійним святом і бажаємо Вам міцного здоров’я, успіхів, наснаги, достатку та доброго настрою.

Хай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до Вас сторицею! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю!

Зі святом Вас! Щастя Вам і добра! І нехай клятва Гіппократа ніколи не буде обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією!

Депутатська група «Громада» Запорізької обласної ради

Кажуть, головне, щоб було здоров’я, але по-справжньому розумієш сенс цього виразу, коли вже маєш власну дитину. Немає нічого страшнішого від того, коли хворіє твоє маля. Тому всі батьки зацікавлені у тому, щоб їх дітей лікував кваліфікований спеціаліст.

Чи можете ви уявити хоч одну поліклініку без медичних сестер, від яких залежить порядок у відділенні або у кабінеті, а також чітке виконання всіх вказівок лікаря? Правильно, це неможливо. Будь-який пацієнт відчуває полегшення не тільки від процедур, але й від добрих слів. А це, як ми всі знаємо, справа медичних сестер. Всі ви, напевно, помічали, що під час лікування  більше всього нам доводиться спілкуватись саме з ними. Тому люди цієї професії вирізняються особливою стійкістю до стресів, вмінням підтримати розмову та заспокоїти людину. Однією з таких і є Тетяна Олександрівна Шахова. Вона – старша медична сестра поліклінічного відділення Михайлівського ТМО.

Складно знайти людину, у якої ніколи не боліли зуби. Тому всі ми розуміємо, наскільки важлива професія стоматолога. Це люди, які не тільки піклуються про ваше здоров’я, а й опікуються чарівною та білосніжною посмішкою. Одним з таких фахівців є Тетяна Григорівна Хрипко. Дванадцятого червня вона відсвяткувала ювілей. Коли я завітала до її кабінету,  побачила перед собою невисоку, струнку жінку з добрими, щирими очима.

Тетяна Григорівна родом з Полтавщини, лікарем вирішила стати за прикладом старшої сестри. І після закінчення школи, у 1973 році, вступила до Одеського медичного інституту імені М.І. Пирогова. Потім проходила інтернатуру у другій стоматологічній поліклініці міста Запоріжжя. У 1979 році почала свою трудову діяльність у Михайлівській районній лікарні. Через рік стала завідувачем стоматологічного відділення, працює там і зараз. Ця прекрасна жінка має люблячого чоловіка та двох дітей – доньку і сина.

Мій сімейний лікар – Людмила Василівна Білик. Саме вона лікує мене, до неї звертаюся, коли хвороба стає особливо агресивною. Але зараз хочу написати про іншого медика – молодого спеціаліста Юлію Олегівну Козирєву.

Познайомилася з нею випадково – саме вона приїхала до мене на останній виклик. Молодий спеціаліст сподобалась одразу: проста і щира у спілкуванні, вона уважно вислухала мене, поставила уточнюючі запитання, дала розумні поради. У моєму віці хвороб багато, я й розповіла лікарю, що турбує. Згадала і про ноги, які дуже болять у колінах і це призводить до того, що погано пересуваюся. Лікар тут же зв’язалася мобілкою з вузьким спеціалістом, лікарем-травматологом Василем Васильовичем Касіло. Він порадив медпрепарат, який має полегшити мій стан. І справді, я придбала ці ліки і біль у колінах зменшився.

Похвально, що Юлія Олегівна не соромиться запитувати порад більш досвідчених колег. Бо хто багато читає, радиться, консультується зі старшими, той швидше набуває досвіду, краще працює, більше допомагає хворим.

Я часто спілкуюся зі своїм колишнім учнем вечірньої школи Віталієм Кравченком. У нього вдома за викликом теж побувала Ю.О. Козирєва. І наші думки співпали.

Хочу зазначити, що Ю.О. Козирєва – михайлівчанка. У 2008 році вона закінчила третю загальноосвітню школу. І не як-не будь закінчила, а з золотою медаллю! Всі роки навчання Юля була відмінницею. Серйозна, відповідальна, вона була авторитетом серед однолітків.

Сьогодні Юрія Івановича Агаркова знають в Михайлівці та в області. Тому, що його професійна діяльність, досвід і досягнення в медицині відзначені, перш за все, людською вдячністю. Не залишилися вони і без уваги  районної та обласної влади, Департамента охорони здоров’я,  Юрій Іванович нагороджений медаллю «За розвиток Михайлівської територіальної громади».

Сьогодні важко когось здивувати тим, що більшість молодих людей прагне жити і працювати у великих містах. Це не є новиною, адже, отримавши освіту, новоспечені спеціалісти намагаються відшукати для себе переспективи, а, як не крути, у місті їх більше, ніж у маленькому населеному пункті. Але не рідко молодь повертається й до рідних сіл та селищ. Ось і Петро Ремізов, отримавши професію лікаря-психіатра, повернувся додому.