Ціна Великої Перемоги – це мільйони загиблих, навіки зламані людські долі, невимовний біль та горе учасників воєнних подій.

Осколки тієї епохи все ще летять і ранять нас, а сама війна назавжди залишиться раною, що не загоїться, жахливим шрамом нашої пам'яті.

Скільки могил ще розкидано по степах, лісах, селах нашої України: 68 років рідні не знають, де знайшли останній прихисток їхні діди та батьки. Не можна не погодитися зі словами видатного російського полководця Олександра Васильовича Суворова про те, що лише тоді закінчиться війна, коли буде похований її останній солдат. І хоча після останньої з них вже минуло 68 років, багато бійців так і не знайшли свого останнього прихистку.

Пошуковці до цього часу знаходять невідомі або не враховані могили, і, якщо є можливість, передають останки бійців землі, проводячи обряд поховання згідно воїнських та християнських традицій.

7 травня 2013 року у смт Веселе біля пам’ятника воїнам-визволителям Веселівського району від німецько-фашистських загарбників відбулося перепоховання останків двох бійців Радянської Армії (ім’я одного із них вдалося встановити, другого – невідоме).

Учасниками церемонії були представники громадських організацій, навчальних закладів і трудових колективів району.

Траурний мітинг відкрив голова селищної ради П.М. Кіяшко, потім виступили голова Веселівської райдержадміністрації І.М. Куковинець, помічник народного депутата України А.В. Пшонки Вербицький О.О., представник Мелітопольсько-Веселівського об’єднаного райвійськкомату, які говорили про те, що ми вже 68 років живемо під мирним, світлим небом, завдячуючи мужності і героїзму наших ветеранів, які в суворих випробуваннях та стражданнях здобули нам перемогу над страшним ворогом – фашизмом.

Перепоховання проходило за участі священика, Протоієрея Олександра Мурашка, який провів відповідний православний обряд над загиблими воїнами, які чекали цієї хвилини майже 70 років.

Свята пам’ять про Велику Вітчизняну війну залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас – вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Тому для нас, нащадків і спадкоємців солдатів Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна синівська шана і повага.

М.ПРОКОПІЙ

За матеріалами газети "Колос"