У 2013 році я стала випускницею Пришибської музичної школи по класу фортепіано. Останній рік мого навчання був особливим. Мені випала нагода займатись з прекрасною людиною і вчителем, жінкою, яка щиро, всією душею вболівала за свою справу, і була пройнята магією музичного мистецтва. Ім’я цієї жінки – Параскева Іванівна Сапіга.

З Пашою Іванівною було дуже цікаво працювати, цей вчитель наставляв і надихав працювати, вона говорила, що головне – це зацікавити учня, і в неї це відмінно виходило, тож вивчення пісні, якою б складною вона не була, перетворювалося на задоволення.

Паша Іванівна – це жінка, яка може слугувати прикладом. Це Людина з великої літери і викладач від Бога, вона могла підібрати ключ до кожного з учнів, з цією людиною було цікаво спілкуватися на будь-яку тему, не тільки як з викладачем, а й як з людиною. Паша Іванівна – дуже розумна, мудра, вихована, добра, освічена, врівноважена, розсудлива, справедлива, приємна людина. Вона повністю проникалася музикою і подавала нам кожен музичний твір з душею, вкладала в нас саму себе. З Пашою Іванівною уроки пролітали непомітно, вивчаючи такт за тактом, ми забували про час, що навіть інколи шкільному сторожеві доводилося приходити і говорити, що у школі вже нікого не залишилося і час зачинятися.

Ця людина варта поваги, і я хотіла б подякувати за досвід і ті найпрекрасніші як музичні, так і життєві уроки, але так вийшло що я не встигла сказати цих важливих слів.

На превеликий жаль, на початку зими минулого року до мене дійшла несподівана і шокуюча звістка про те, що Паші Іванівни не стало. Ніхто не міг у це повірити, особисто я й досі не можу. Таких світлих людей, як Паша Іванівна, на світі дуже мало, її поважав кожен, хто був з нею знайомий, вона назавжди залишиться у моїй душі, а світла пам’ять про неї назавжди закарбувалася у моєму серці.

На жаль, у байдужому сьогоденні рідко зустрічаються люди, яким притаманна дуже цінна риса – людяність. Я дуже щаслива, що мені випала нагода спілкуватися і займатися з таким вчителем, як Паша Іванівна, адже вона пронесла цю рису через усе життя. Недарма говорить народна мудрість, що «людяність житиме вічно», а отже і пам’ять про Пашу Іванівну житиме у серцях людей завжди.

Діана Константінова,

студентка І курсу факультету журналістики

Запорізького національного університету.