Родина Е.Е. Каммерлоха - єдина сім’я, яка повернулася після війни в рідні місця. Еміль Емільянович. Народився 30 квітня 1919 року в Криму (його батько – Еміль Іванович і мати Ольга Карлівна до революції 1917 року жили в селі Роздол). Еміль закінчив школу у Гохштадті (Високе). Після закінчення Хортицького педучилища до війни проживав і працював в Одесі. У 1941 році, коли почалася війна, сім’я Каммерлох була депортована, як і всі інші, в Казахстан. Там в родині Еміля Емільяновича і його дружини Марії Романівни народжуються син Євген (1949) і дочка Ніна (1951). Від першого шлюбу у нього вже є дочка Валентина.
У 1956 році скасували комендатуру, тобто практично випустили німців з “тюрем”. Їм було дозволено переміщатись країною. Але повертатися в місця колишнього проживання двох народів: німців і кримських татар, було заборонено.
Сім’я Е.Е. Каммерлоха все-таки наважується повернуться на рідну землю. Разом з ними приїхали родина його двоюрідного брата і племінниця. Вони теж спробували закріпитися, але їм не дозволили. При цьому двоюрідний брат настільки добре трудився у колгоспі, що голова сказав про нього: “Мені б ще пару таких німців, і я без проблем підніму колгосп!”. Але нікого не цікавили побажання людей і інтереси колгоспу, їм довелося виїхати. Правда, недалеко, у район Донбасу.
У Роздолі сім’ю Каммерлох не прийняли, вони селяться у Старобогданівці. Пізніше переїжджають у Зразкове. Там Еміль Емільянович керує художньою самодіяльністю. Голова колгоспу запропонував йому роботу вчителем музики в Плодородненській школі. У 1960 році сім’я перебирається в Плодородне (у селі зберігся будинок, де жила родина.
У школі він веде безліч гуртків, всі паради і свята проходять під музику. У 1972 році Еміль Емільянович закінчив Московський інститут культури. Брав участь в обласних і районних музичних конкурсах, був нагороджений грамотами та призами.
У 1975 році сім’я їде в Канаду, де Еміль Емільянович продовжує займатись музикою, але вже з онуками. В 1996 році у віці 77 років Еміля Емільяновича не стало.
Ціле покоління учнів Плодородненської школи пам’ятає і схиляється перед хистом і великим професіоналізмом цієї людини.
Ось, що говорить про Еміля Емільяновича його учень Віктор Клопов:
- Не всім пощастило мати такого друга, наставника і учителя. «Пташенята» Каммерлоха в більшості своїй пам’ятають його та шанують пам’ять. Мені пощастило бути його учнем у гуртку з гри на баяні. Еміль Емільянович був чоловіком, який жив своєю роботою. Він керував усією колгоспною самодіяльністю, я, тоді ще юнак, пам’ятаю його ще зі старого колгоспу ім. Димитрова. Еміль Емільянович тоді жив у Зразковому, і у нього була дуже велика та досить професійна самодіяльна група. Молоді люди 1935 -1940-х років народження. Вони виступали по всіх селах. Я добре знаю, бо мої старші брати були в цьому гуртку.
Кілька слів про дітей.
Дочка Валентина працювала в школі вчителем російської мови у Плодородному. Померла рано від онкозахворювання, у 1987-88 році. Син Валентини Олег живе в Запоріжжі. Онук Стас живе в с. Братське.
Дочка Ніна зі своєю родиною живе в Канаді. Працює кухарем у будинку для людей похилого віку (жінки працюють там до 65 років). Син Євген зі своєю родиною також живе у Канаді. Зараз на пенсії, а до цього працював на заводі – конструював сільськогосподарські машини.
На фото: гурток баяністів, 1963 рік. Зверху 2-й праворуч Віктор Козаков, за ним Галина Селеванова, у середньому ряду 4-й зліва Віктор Клопов, знизу 1-й праворуч Володимир Гноєвий.
Світлана ФЕДОРЧЕНКО
(БАКУТА).
