А мова йде про Івана Васильовича Гайдаржі, лікаря, колегу, багаторічного керівника, головного лікаря ТМО Михайлівського району.
Біографія Івана Васильовича, як-то кажуть, звичайна і не позначена якимись надзвичайними подіями. Народився 30 серпня 1955 року в с. Димитрівка Татарбунарського району Одеської області.
Батьки змалечку привчали до праці, без якої не уявляли свого селянського життя. Навчався у середній школі, яку закінчив у 1972 році.
На вибір майбутньої професії напевно вплинули цілеспрямованість та наполегливість юнака.
Вищу освіту Іван Васильович отримав в Запорізькому медичному інституті, який закінчив в 1978 році за фахом хірург. З 1979 року у І.В. Гайдаржі починається новий етап життя. Він прийнятий лікарем-хірургом до Михайлівської центральної лікарні.
Вже тоді він зрозумів головну істину життя, кожна людина – це особистість і до неї потрібно ставитися так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Ніби і не складна наука, але володіння нею дозволяє завжди бути на висоті становища, мати повагу в колективі і як результат успішно виконувати завдання.
Наш головний лікар - умілий керівник, закоханий в наш район, дбайливий господар, людина, яка робить усе можливе, щоб покращити якість охорони здоров’я в районі та зберегти все те, що надбане для майбутніх поколінь. Його розуміють звичайні люди, колеги, керівники району та області. Він скрізь - і на нарадах і на засіданнях, і на масових заходах. Й завжди його присутність доречна, виправдана й ефективна. Бо до слів та пропозицій Івана Васильовича прислуховуються і керівники органів влади, і правоохоронних структур, і об’єктів господарювання. Це людина, яка робить все можливе, щоб охорона здоров’я району розвивалась, люди не шукали допомогу за його межами, а були впевнені, що допомога буде надана своєчасно та кваліфіковано.
Не хочеться переобтяжувати свою розповідь про ювіляра термінологією, цифрами, відсотками, але скажемо таке, що присвоєння звання «Заслуженого лікаря України» в 2004 році говорить саме за себе, а обрання Івана Васильовича депутатом районної ради 6 разів - підтвердження тому. Як кажуть, по праці і честь.
Іван Васильович має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація охорони здоров’я», першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Хірургія». Нагороджений Почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я, неодноразово відзначався обласними державною адміністрацією і радою, райдержадміністрацією і районною радою, Почесними грамотами Обласного управління охорони здоров’я, нагрудним знаком обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я, орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» І, ІІ і ІІІ ступенів. Ці визнання – заслуга ювіляра на офіційному рівні. А є ще неофіційні - подяки від мешканців району, громадських організацій, установ, яким і особисто головний лікар, і колектив допомагають у разі потреби. Щиро вдячні Івану Васильовичу ветерани війни і праці, діти війни, малозабезпечені громадяни.
Наша розповідь про ювіляра була б неповною, якщо не згадати ще одну чудову його рису: товариськість і відданість почуттю дружби, він ніколи не пристосовується, не змінює свої уподобання. Стосунки з усіма у нього рівні, партнерські, щирі, що можна сказати далеко не про всіх, але у Івана Васильовича є коло найближчих і найвірніших друзів, з якими він разом ділить і радощі, і прикрощі не один рік, прізвищ їх називати не будемо, але нам імпонує їх поважливе ставлення один до одного, готовність прийти на допомогу у важку хвилину, адже в житті, як на довгій ниві, – буває з медом, а буває і з хріном, траплялися прикрі моменти в житті І.В. Гайдаржі. І завжди поруч були вірні друзі, щирі, безкорисливі, самовіддані, як мушкетери, котрі говорили: «Один за всіх – всі за одного». Щоправда, таких «мушкетерів» у Івана Васильовича не троє, дещо більше.
Сім’я – надійний тил нашого ювіляра, він дорожить сімейними узами, як навчали це робити його батьки. Їм довелося у важкі повоєнні роки виховувати дітей, які стали достойними людьми. До речі, в сім’ї Івана Васильовича двоє синів, тішаться онуками бабуся і дідусь разом із сватами, а що є кращого і милішого, аніж гарні діти і онуки?
У чудову пору року випало народитися Івану Васильовичу Гайдаржі. Ті, хто народився в цей день, володіють особливою силою духу, користуються великою повагою у людей.
Тож нехай, Іване Васильовичу, Господь посилає Вам ще багато років життя, повсякчас дарує своє милосердя, дає сили і натхнення для звершення нових справ.
Трудовий колектив та
профспілковий комітет ТМО
Михайлівського району.
