РОКИ ПРОЖИТІ НЕДАРЕМНО!
З цією людиною приємно розмовляти завжди, здається, він ніколи не буває роздратованим, непривітним або, не дай Боже, злим, його невидима аура – суцільний позитив, який сприятливо впливає на оточуючих.
В той же час – він вимогливий, принциповий керівник, якого поважають і люблять підлеглі. Якщо когось критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності у роботі, точності й охайності. Не будемо втомлювати читача і мучити здогадками: «Про кого мова? Хто ця людина?»
БЛАГОДАРНЫ ЗА ПОДДЕРЖКУ
Когда мы слышим, как люди, которые ушли на пенсию, с нотками обиды в голосе говорят: “Вот ушел и все, про меня забыли,” повздыхаешь, да и всё. Ведь это тебя не касается. Пока… Но только сам оказываешься на их месте, в таком же положении, сразу понимаешь, что очутился за бортом жизни, не у дел. Кто-то смирился, но многих это новое положение не устраивает, они начинают искать общение с такими же коллегами-пенсионерами.
ПІДТРИМАЛИ АБІТУРІЄНТІВ
У відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 29.06.99 № 1159 «Про підготовку фахівців для роботи в сільській місцевості» та квотою прийому на 2015 рік у Михайлівському районі було видано п’ять цільових направлень для вступу до вищих навчальних закладів.
Привітання з Днем медичного працівника від депутатської группи "Громада" ЗОР
Шановні лікарі, медсестри, санітарки та ветерани медичної служби!
Висловлюємо найтепліші слова вдячності всім представникам найгуманнішої у світі професії!
Роль медичного працівника у нашому суспільстві завжди булла і буде важливою і необхідною. Кожний лікар розуміє: здоров’я суспільства залежить від професійності, порядності і душевної доброти .
Від усього серця вітаємо Вас з професійним святом і бажаємо Вам міцного здоров’я, успіхів, наснаги, достатку та доброго настрою.
Хай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до Вас сторицею! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю!
Зі святом Вас! Щастя Вам і добра! І нехай клятва Гіппократа ніколи не буде обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією!
Депутатська група «Громада» Запорізької обласної ради
ПЕДІАТР – ЦЕ ЛІКАР, ЯКИЙ, ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПОВИНЕН ЛЮБИТИ ДІТЕЙ
Кажуть, головне, щоб було здоров’я, але по-справжньому розумієш сенс цього виразу, коли вже маєш власну дитину. Немає нічого страшнішого від того, коли хворіє твоє маля. Тому всі батьки зацікавлені у тому, щоб їх дітей лікував кваліфікований спеціаліст.
СВОЮ РОБОТУ ТРЕБА ЛЮБИТИ
Чи можете ви уявити хоч одну поліклініку без медичних сестер, від яких залежить порядок у відділенні або у кабінеті, а також чітке виконання всіх вказівок лікаря? Правильно, це неможливо. Будь-який пацієнт відчуває полегшення не тільки від процедур, але й від добрих слів. А це, як ми всі знаємо, справа медичних сестер. Всі ви, напевно, помічали, що під час лікування більше всього нам доводиться спілкуватись саме з ними. Тому люди цієї професії вирізняються особливою стійкістю до стресів, вмінням підтримати розмову та заспокоїти людину. Однією з таких і є Тетяна Олександрівна Шахова. Вона – старша медична сестра поліклінічного відділення Михайлівського ТМО.
ПРОФЕСІОНАЛ СВОЄЇ СПРАВИ
Складно знайти людину, у якої ніколи не боліли зуби. Тому всі ми розуміємо, наскільки важлива професія стоматолога. Це люди, які не тільки піклуються про ваше здоров’я, а й опікуються чарівною та білосніжною посмішкою. Одним з таких фахівців є Тетяна Григорівна Хрипко. Дванадцятого червня вона відсвяткувала ювілей. Коли я завітала до її кабінету, побачила перед собою невисоку, струнку жінку з добрими, щирими очима.
Тетяна Григорівна родом з Полтавщини, лікарем вирішила стати за прикладом старшої сестри. І після закінчення школи, у 1973 році, вступила до Одеського медичного інституту імені М.І. Пирогова. Потім проходила інтернатуру у другій стоматологічній поліклініці міста Запоріжжя. У 1979 році почала свою трудову діяльність у Михайлівській районній лікарні. Через рік стала завідувачем стоматологічного відділення, працює там і зараз. Ця прекрасна жінка має люблячого чоловіка та двох дітей – доньку і сина.
ВІРЮ В ЛІКАРЯ КОЗИРЄВУ
Мій сімейний лікар – Людмила Василівна Білик. Саме вона лікує мене, до неї звертаюся, коли хвороба стає особливо агресивною. Але зараз хочу написати про іншого медика – молодого спеціаліста Юлію Олегівну Козирєву.
Познайомилася з нею випадково – саме вона приїхала до мене на останній виклик. Молодий спеціаліст сподобалась одразу: проста і щира у спілкуванні, вона уважно вислухала мене, поставила уточнюючі запитання, дала розумні поради. У моєму віці хвороб багато, я й розповіла лікарю, що турбує. Згадала і про ноги, які дуже болять у колінах і це призводить до того, що погано пересуваюся. Лікар тут же зв’язалася мобілкою з вузьким спеціалістом, лікарем-травматологом Василем Васильовичем Касіло. Він порадив медпрепарат, який має полегшити мій стан. І справді, я придбала ці ліки і біль у колінах зменшився.
Похвально, що Юлія Олегівна не соромиться запитувати порад більш досвідчених колег. Бо хто багато читає, радиться, консультується зі старшими, той швидше набуває досвіду, краще працює, більше допомагає хворим.
Я часто спілкуюся зі своїм колишнім учнем вечірньої школи Віталієм Кравченком. У нього вдома за викликом теж побувала Ю.О. Козирєва. І наші думки співпали.
Хочу зазначити, що Ю.О. Козирєва – михайлівчанка. У 2008 році вона закінчила третю загальноосвітню школу. І не як-не будь закінчила, а з золотою медаллю! Всі роки навчання Юля була відмінницею. Серйозна, відповідальна, вона була авторитетом серед однолітків.
ТРИДЦЯТЬ РОКІВ ЗАВІДУЄ ХІРУРГІЧНИМ ВІДДІЛЕННЯМ!
Сьогодні Юрія Івановича Агаркова знають в Михайлівці та в області. Тому, що його професійна діяльність, досвід і досягнення в медицині відзначені, перш за все, людською вдячністю. Не залишилися вони і без уваги районної та обласної влади, Департамента охорони здоров’я, Юрій Іванович нагороджений медаллю «За розвиток Михайлівської територіальної громади».
МОЛОДИЙ ТА ПЕРСПЕКТИВНИЙ
Сьогодні важко когось здивувати тим, що більшість молодих людей прагне жити і працювати у великих містах. Це не є новиною, адже, отримавши освіту, новоспечені спеціалісти намагаються відшукати для себе переспективи, а, як не крути, у місті їх більше, ніж у маленькому населеному пункті. Але не рідко молодь повертається й до рідних сіл та селищ. Ось і Петро Ремізов, отримавши професію лікаря-психіатра, повернувся додому.